* РБК — новости

* *

§ 1. Розробка теорії правової держави - Історія вчень про право і державу - - Електронна бібліотека

Опубликовано: 25.10.2018

Яка природа, ознаки й основні принципи правової держави в доктринах вітчизняних і російських правознавців на­прикінці XIX — початку XX ст.?

Відомий український і російський правознавець, соціолог, іс­торик і політичний діяч Максим Ковалевський (1851—1916) вва­жав, що «сучасна демократія зароджується під безпосереднім впли­вом подій 1789 року» у Франції і цей вплив просліджується в праві, політичному житті і літературі. На його думку, при всій розмаї­тості існуючих державних форм у Західній Європі і США, вони «являють нам один загальний тип так званої правової держави».

Для Ковалевського форма правління в державі не є голо­вним чинником, що характеризує конкретну державу. Як і для Драгоманова, головне для нього — рівень «політичної і грома­дянської повноправності в ній». Гарантією визнання і дотриман­ня прав особистості в правовій державі служать, вважає учений, організація і діяльність певних державних установлень. Сюди відносяться: 1) забезпечення політичних прав громадян систе­мою народного представництва і місцевого самоврядування, яке створює можливість участі громадян у вирішенні загальнодер­жавних і місцевих питань; 2) судова відповідальність як приват­ них осіб, так і чиновників, що перевищують, хоча б з добрими намірами, свої законні повноваження. При цьому він посила­ється на приклад Верховного суду США як «стража конституції».

Ковалевський виділяє дві основні особливості правової держа­ви: рівність громадянська і політична, «участь усіх її громадян у різній мірі в політичній владі»; свобода особистого самоуправління і самоврядування суспільства. На історичних прикладах і на прикла­дах передових європейських держав він ілюстрував переваги за­гального виборчого права, захист державою свобод особистості, її майнових договорів, «точне дотримання урядовою партією існую­чих законів», відповідність законів конституції держави та ін.

Інший вітчизняний і російський юрист і політичний діяч Во­лодимир Гессен (1868—1920) вважав «родоначальником сучас­ної теорії правової держави Монтеск´є». Саме він у «виокрем­ленні влад» вбачав гарантію політичної свободи, що знайшло закріплення в конституціях передових європейських держав.

В. Гессен також вважав, що «сучасною державою є тільки демократична держава» у формі конституційної монархії або представницької республіки. «Істинно демократична, правова держава, — писав вчений, — не може не бути парламентарною, адже парламентаризм є вищою формою, вінцем конституційно­го режиму». На його думку, правова держава з представницькими установами здійснює двояку функцію: законодавствує («держав­на влада є творцем позитивного права») і керує («у межах нею ж самою створюваного права»). При цьому пануюча законодавча влада «не може бути обмежена законом», їй підлеглі урядова і судова влади, обмежені діючим позитивним правом. «Правова дер­жава у своїй діяльності, у здійсненні урядових і судових функ­цій зв´язана й обмежена правом, стоїть під правом, а не поза і над ним». У «Теорії правової держави» Гессен підкреслював: така держава передбачає взаємну зв´язаність правом як державної влади, так і його громадян. «Держава, в особі своєї урядової влади, так само підлягає закону, як кожний окремо громадянин». Сваволя і безправ´я — одне й те ж явище, вважав вчений.

Таким чином, Гессен трактував правову державу як парламе­нтський лад на засадах послідовного демократизму. Підзакон-ність державної влади він вважав виразом початку відособлення влади, а його наслідком — «правомірний характер відносин між громадянами і владою», «політичну правоздатність громадянина».

Павло Новгородцев (1866—1924)´ у правовій державі бачив втілення суспільного ідеалу. Його моральним джерелом вважав «прагнення до єдиного й обов´язкового для всіх правового поряд­ ку». На його думку, з кінця XIX ст., коли правова держава всту­пила на шлях соціальних реформ, держава поступово позбавля­ється своєї колишньої величі, заявляє про обмеженість своїх сил і закликає до факторів моральних, — «до впливу громад­ської думки, до благотворного впливу виховання, до діяльності приватних товариств і організацій». Нова держава покликана перетворити станове суспільство в громадянське, побудоване на засадах рівної правоздатності. Важливим принципом правової дер­жави стане поєднання особистих, групових, класових інтересів в ім´я загального блага.

Наступною ступінню правового ідеалу, вважав Новгородцев, є завдання не лише забезпечити рівність і свободу між громадя­нами, солідарність і єдність з іншими, але й у ставленні до них держави: зробити право підставою для державного життя, підко­ рити праву і державну владу. Суспільний ідеал, за Новгородце -вим, уявляється як «принцип загального об´єднання на засадах рівності і свободи», як «принцип вільного універсалізму».

Видний теоретик правової держави Сергій Котляревський (1873—1939) у кращих традиціях правознавства розглядав проб­лему «влада і право».

Природа державної влади, на думку Котляревського, «може бути зрозуміла тільки.на тлі набагато більш широкому, ніж те, яке в змозі дати ізольована наука про державу». Основою влади, писав вчений, є свідомість залежності, нескінченно зміцнювана «одночасним переживанням у маси людей». Примус при цьому «грає незначну роль». У ній є не тільки зародок повного понево­лення, але вона здатна стати великою культурно-етичною цінніс­ тю, і в цій якості — передумовою правової держави, забезпечи­ти високий рівень правосвідомості в суспільстві.

Іншою передумовою правової держави Котляревський нази­ває «рівноправність» права і держави, їх самостійне значення. Це — «дві стихії держави», де право не самоціль, але «є лише добре зрозуміла політика державної влади». Отже, з одного боку, держава є «єдиний творець права», а з іншого — «сама держав­на влада, що створила ці норми, їм кориться». Державне, а отже, народне благо, вимагає, на його думку, правового обмеження дер­ жавної влади, адже слабкість влади є смертний гріх держави, який менш прощається її керівникам, ніж жорстокість і сваволя.

С. Котляревський заперечує ототожнення правової держави з конституційною — конституційний лад лише необхідна її пере­думова. Принципами правової держави («як завдання») він на­зиває «верховенство закону і відповідальність, пов´язану з акта­ми державного володарювання — відповідальність, яка поступово розширюється і поглиблюється». Правова організація держави вимагає «дійсної відповідальності посадових осіб і правильно поставленої адміністративної юстиції».

Держава як суб´єкт права визнає й інших суб´єктів права, «ставить перед законодавцем певну заповідь — повага до право­вої особистості всякого члена державного цілого і союзу цих членів»; забезпечення державою свободи і рівності громадян, їх соціального захисту, права на гідне існування, втілення справед­ливості.

Від сили до права. Таким є сенс, за Котляревським, змін, «пережитих поколіннями людей у державній організації». Успіх цих прогресивних змін залежить від певних умов. По-перше, вчений вважає, що для цього важливо не тільки «пристосувати лад і установи», але й «забезпечити певну психологічну рівнова­гу», усвідомлення громадянами цінності права, необхідності «лю­бові до права, боротьби за право». Іншими словами, забезпечи­ти найбільшу відповідність між об´єктивним правопорядком і  громадською правосвідомістю. По-друге, правове самообмеження  держави має свої межі. Юридичний фанатизм не краще від вся­кого іншого фанатизму. На думку Котляревського, держава по­винна бути готова жертвувати «у певні хвилини цією любов´ю до права, звичкою до правового укладу в ім´я обов´язків перед батьківщиною, відповідальності за її безпеку і незалежність». По-третє, смисл верховенства закону в державі виправданий, коли він справедливий і спосіб його створення забезпечує цю справе­дливість (тобто відповідність закона праву). Це те мірило права з часу Сократа, без якого немає правової держави.

Трактування держави як «правової організації народу, що во­лодіє у всій повноті своєю власною, самостійною і первинною, тобто ні від кого не запозиченою владою» давав правознавець і філософ Богдан Кістяківський (1868—1920)1.

Природу правової держави, за Кістяківським, вирізняють дві основні риси: в ній влада обмежена і підзаконна; тут як деякі органи влади, так і сам правовий порядок організуються за до­помогою самого народу.

Оскільки влада, пише вчений у роботі «Соціальні науки і право», — основна ознака держави, її вираз, то найбільш типо­вою ознакою влади в державі, заснованій на пануванні права, є її безособовість. «У сучасній правовій державі панують не особи, а загальні правила чи правові норми». Інакше — у правовій державі всі відносини володарювання виражаються і закріплюються в правових нормах, а особи, наділені владою, підлеглі цим нор­мам однаково з особами, які не мають влади. Тут влада не повин­на бути і не є самобутньою силою, що може хоч у яких-небудь випадках діяти не згідно з правом чи поза його сферою. Пану­вання права, його дія і сила в правовій державі не залежать від пануючих політичних напрямків у країні й в праві.

До всіх ознак влади, вважав вчений, — престижу, авторите­ту, традиції, звичці, сили, що вселяє страх, варто додати ще одну ознаку — «всяка влада повинна бути носієм якої-небудь ідеї, вона повинна мати моральне виправдання». Це виправдання може полягати або у величі й славі народу і держави, або у міцному правопорядку, або у рівні життя народу, задоволенні його ма­теріальних і духовних потреб. «Як тільки влада втрачає її оду­хотворяючу ідею, вона неминуче гине».

У правовій державі, де усі відносини володарювання вияв­ляються і закріплюються в правових нормах, «над владою все більш набуває панування правова ідея, ідея належного», — пише Кістяківський. Таким чином, влада покликана перетворювати за допомогою права необхідне в належне, здійснювати «те, що потрібне, дороге і цінне всім людям». На його думку, у цьому і полягають завдання і мета держави — «здійснення солідарних інтересів людей», загальне благо. Водночас, сприяючи росту со­лідарності між людьми, держава, вважав вчений, облагороджує і піднімає людину, дає їй можливість розвивати кращі риси своєї природи і здійснювати ідеальні цілі.

Б. Кістяківський ототожнював конституційне і правове понят­тя держави, вважаючи, що «тільки весь народ... володіє справж­ньою державною владою», називав «найважливішою установою правової держави народне представництво, яке йде від народу». Його законодавство, відзначав учений, «цілком обумовлює орга­нізацію й діяльність держави і його елементів; воно регулює не тільки відносини окремих осіб і цілих груп між собою, але і ста­влення самої держави до громадян, а разом з тим і діяльність усіх державних установ». Повне єднання державної влади з народом, писав Кістяківський, «є здійсненим лише в державі майбутньо­го, у народній чи соціалістичній державі». Таким чином, йому на­лежить ініціатива теоретичної постановки питання про можли­ву перспективу правової соціалістичної держави, як прообраз майбутньої держави, «яка здійснить соціальну справедливість», у противагу недосконалим сучасним буржуазним державам.

У поглядах видних теоретиків правової держави яскраво про­явилася переважно ліберальна природно-правова концепція про права і свободи людини і громадянина. У роботі «Державне право європейських держав» Ковалевський висловив думку про безперестанне розширення сфери індивідуальної самодіяльності і кола особистих прав в процесі «поступової еволюції держави». Це положення зв´язане з концепцією Ковалевського про пер­винність права і його пріоритет над державою: вона «не допус­кає протиріччя між державою і правом і бачить у першому ви­конавця вимог останнього. Тому держава не може в інтересах самозбереження скасувати особисті права громадян, адже ви­знання їх є такою же вимогою суспільної солідарності, як уста­новлення самого факту державного співжиття».

Права людини і їх гарантії починають розглядатися на кон­ституційному рівні. Ковалевський, підкреслюючи вищу юридич­ну чинність конституції, писав: «Конституція і публічні права громадян, які вона містить, поставлені вище законів», які нові закони не можуть скасувати чи обмежити. Як конституційну, в основі ідеалу правової держави, Новгородцев розглядав вимогу «єдиного і рівного для всіх права».

Основні права і свободи людини і громадянина в працях з теорії правової держави починають вибудовуватися й обґрунто­вуватись як система особистих, політичних, економічних, соціаль­ них, культурних прав, поділятися на позитивні і негативні права.

В особистому праві Чичерін вбачав «істинний корінь сво­боди», «суспільне право служить йому тільки гарантією і допов­ненням». Позитивна сторона особистого права (тобто позитивне право), на його думку, визначається правилом: «все, що не за­боронено законом, дозволено, в силу природної свободи люди­ни». Негативна (тобто негативне право) — у визнанні недотор­ канності особи «як у фізичному її бутті, так і в духовній її сутності». Кістяківський вважав, що всі інші права і свободи, у кінцевому рахунку, і всі громадянські й приватні права, вияви­лися б ілюзією, «якби в правовій державі не була встановлена недоторканність особи». Він вважав основним принципом пра­вової держави обмеженість влади, «дієздатності держави» ви­знанням за особистістю невід´ємних і недоторканних прав. Але особистість залишається обмеженою своєю підлеглістю державі, обов´язками громадянина. За Кістяківським, взаємне обмежен­ня держави й особистості приводить до взаємного доповнення одним одного. Ознакою правової держави він називав право гро­ мадян вільного вибору, особистого самовизначення.

Збереження індивідуальності — одне із найжиттєвих завдань загального інтересу, переслідуваних державою, писав Котлярев­ський. Новгородцева, Кістяківського турбувало питання взає­мин особистості як безумовної цінності, володіючої розумом і свободною волею, і суспільного середовища, яке цілком може поглинути особистість. «Чим ясніше ми усвідомлюємо, що осо­бистість є незамінна, неповторна і своєрідна індивідуальність, — відзначав Новгородцев, — тим яскравіше виступає необхідність конкретного поєднання індивідуальних особливостей для досяг­нення індивідуальних цілей».

♦    У політичних правах громадянина Ковалевський акценту­вав увагу насамперед на загальному виборчому праві, праві участі громадян у політичній владі, обґрунтовував їх роль у правовій державі. Кістяківський — на свободі громадських об´єднань, збо­рів, свободі слова. Він вважав, що в майбутній соціалістичній державі буде звужене коло особистих прав, але розшириться сфера публічних суб´єктивних прав.

♦    Економічні права розглядалися теоретиками правової дер­жави насамперед як свобода самодіяльності індивідів, право на приватну власність. Чичерін називав власність «першим яви­щем свободи», у громадянському суспільстві віддавав перевагу «середнім класам», у яких «з достатком поєднується труд».

♦    Правова держава майбутнього повинна бути соціальною. Кістяківський писав, що права на позитивні послуги з боку дер­жави будуть не тільки розширені, але й поповнені новими пра­вами. «Усі ці права поєднуються в одному загальному суб´єкти­вному публічному праві, саме — в праві на гідне людське існування». При цьому відзначав: «Мета соціального розвитку не в тім, щоб усі члени суспільства перетворилися у немічних, що розрахову­ють на милосердя і благодіяння з боку суспільства, а в тім, щоб нікому не приходилося розраховувати на благодіяння». Котля­ревський був ще більш категоричний: «Держава не має права залишатися байдужою до того, що добробут її громадян опуска­ється нижче певного рівня».

У роботі «Вступ до філософії права. Криза сучасної право­свідомості» Новгородцев глибоко досліджує новий зміст вимог свободи і рівності, вважаючи, що держава повинна взяти на себе турботу про економічно слабких осіб, які у силу різних причин нездатні до існування за рахунок власних коштів. От чому, не­зважаючи на те, що завданням і сутністю права є охорона осо­бистої свободи, не менш важливою є можливість здійснення цієї задачі — турбота про матеріальні умови свобод. Учений за­кликав до введення поняття права на гідне людське існування в Декларацію прав людини і громадянина і до юридичної розроб­ки основних інститутів цього поняття в рамках позитивного права.

Культурні права громадян трактувалися Чичеріним, Кова-левським, Кістяківським як право на освіту, духовний розви­ток, розвиток національної самобутності.

Теоретики правової держави розглядали співвідношення і вза­ємозв´язок суб´єктивного й об´єктивного права, рівність право­вих суб´єктів права — особистості і держави, співвідношення прав і обов´язків. Гессен вважав, що «статус громадянства складаєть­ся з публічних обов´язків і прав індивіда. З іншого боку, для того, щоб бути в державі громадянином, суб´єктом обов´язків і прав, — індивід повинен, зрозуміло, визначатися правом держа­ви, тому що свою правоздатність він одержує від права».

Системі прав, свобод і обов´язків людини і громадянина в теорії правової держави відповідає система гарантій — політич­них, соціально-економічних, юридичних. У державному меха­нізмі захисту прав і свобод Ковалевський першорядного зна­чення надавав народному представництву, самоврядуванню, «підпорядкуванню однаково адміністрації і законодавства судо­вому контролю». У вченні Гессена про суб´єктивне право важ­ливе місце посідає «відокремлення влади», адміністративна юс­тиція. Котляревський у свою чергу підкреслював: дійсна відповідальність посадових осіб і правильно поставлена адміні­стративна юстиція — «суть в основі вимоги справедливості, якій повинні підкорятися і носії влади, і їх дії».

Виступаючи з обгрунтуванням необхідності конституційних реформ у Росії, теоретики правової держави бачили проблему не тільки в необмеженому самодержавстві й інших залишках феодально-кріпосницького ладу. Кістяківський у статті «Куль­тура на захист права (завдання нашої інтелігенції)» (1909 р.) зве­рнув увагу на «незначну роль права, як дисциплінуючої систе­ми» у російському суспільстві, низький рівень правосвідомості інтелігенції. Він дійшов невтішного висновку: тут «суспільна свідомість ніколи не висувала ідеалу правової особистості», ро­сійська інтелігенція — «ніколи не поважала права, ніколи не бачила в ньому цінності». Тому як принцип правової держави його теоретики формулювали вимогу «можливо більшої відпо­відності об´єктивного правопорядку суспільній правосвідомість Чи-черін пов´язував надії з «високим рівнем політичного знання», усвідомленою свободою підлеглих владі, закону, порядку; Нов­городцев — з «вірою в людську дію і моральне належне». Шлях до панування права Кістяківський бачив у пануванні закону над усіма приватними і груповими інтересами, над партіями і полі­тичними напрямками. «Установити і показати це незалежне і самостійне значення права» і покликана юридична наука.

Реклама

Популярные новости

За что фильм о геях получил "Оскар"
Тихая малобюджетная драма стала самым громким событием года. И это кажется справедливым не только из-за недавнего скандала в американской киноакадемии. Американцы шутят, что в их стране

Здесь лежат шутки про Ди Каприо и Оскар. 2011-2016
До 28 февраля 2016 года, когда проходила 88-я церемония вручения премии «Оскар» , у Леонардо Ди Каприо были три награды «Золотой Глобус» (восемь номинаций), одна награда  BAFTA (три номинации), «Серебряный

Фильмы по произведениям Оскара Уайльда
Оскар Уайльд «Как важно быть серьезным» (фильм на английском языке) Фильм на английском языке «The Importance of Being Earnest» (Как важно быть серьезным)  — очень удачен для изучающих английский

«Оскар»-2015: номинанты
22 февраля в Лос-Анджелесе состоится 87-я церемония вручения наград Американской Киноакадемии «Оскар». Лидерами по числу номинаций стали «Бердмэн» Алехандро Гонсалеса Иньярриту и «Отель „Гранд Будапешт“»

Уилл Смит - Знаменитости: биография, фото, интервью - Телегид АКАДО
Полное имя: Уиллард Кристофер Смит второй Уилл Смит еще в юности приобрел славу «баловня судьбы» — настолько легко ему удалось стать и успешным музыкантом, и популярнейшим актером. Но судьба, как известно,

Фильмы с Луи де Фюнесом
Все стадии и сериалы по анализу Рибоксин Уайльд толкать онлайн все в общем. Смотреть миф "Тонус Уайльд" онлайн. Григорий Ратов По трассе Лесли и Говорить за. Смотрите штрафы онлайн в общем качестве

Брэд Питт и его непростой путь к золотому "Оскару"
В современном мире довольно трудно найти человека,который бы ни разу не встречал на экране Брэда Питта. Кумир миллионов, давно знакомый всем, без устали продолжает радовать своими работами широкую публику.

Российский фильм номинированный на оскар 2015
Киноакадемики Америки объявили номинантов на главную премию киногода. Результаты нам, в целом, нравятся! Из особо радостного — «Левиафан» вошел в шорт-лист номинации «Лучший фильм на иностранном языке».

Фильмы с Луи де Фюнесом
Смотреть все пузырьки с участием Луи де Фюнеса онлайн. Фильмография актера Луи де. Смотреть онлайн лей с легендарным комиком Луи де Фюнесом в смоленской добавки, «Оскар. Смотреть онлайн Магазин

Oscar - Отгадай фильм: ответы в одноклассниках
Игры с малышкой Блог Оскар отгадай фильм игра ответы Дата публикации: 2017-08-02 04:55 Смотрела фильм напролет в дальнейшем многих планирование равно как прежде считаю, что такое?


Реклама

Календарь новостей

rss