Главная › Новости

Негосподарські операції та нарахування ПДВ

Опубликовано: 25.10.2018

Як і чи потрібно взагалі нараховувати ПДВ за операціями, що не є господарською діяльністю?

Діяльність підприємства може бути досить різноманітною (звісно, у межах законодавства та нормативних і дозвільних документах, ліцензій і т.д.). Виходячи із цього, як потрібно оподатковувати (і чи потрібно взагалі) придбані товари, що використовуються у операціях, які не відносяться до господарської діяльності?. Податковий кодекс України, у підпункті «г» 198.5 каже, що нарахування підприємством самому собі ПДВ є обов'язковим. Пропонуємо розібратися в ситуації.

Які операції не можна вважати господарською діяльністю? Погляд з боку судової практики

Відповідно до підпункту 14.1.36 ПК господарською діяльністю є така діяльність, яка спрямована на отримання доходу.

 Зверніть увагу, що у підпункті вказаний саме « дохід », а не « прибуток ».

Під час перевірки підприємства, податкова дивиться саме на направленість операції для отримання доходу. Якщо операція не направлена на отримання саме доходу, ДФС може зробити висновок, що операція не є господарською діяльністю. Саме тому, відповідно до підпункту «г» 198.5 ПК, ДФС може збільшувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Приклади із судової практики

ДФС завжди наполягатиме на нарахуванні додаткового ПДВ зобов'язання, але виходячи із судової практики, такі дії не завжди відповідають чинному законодавству. Саме тому, наведемо декілька прикладів реальних судових справ.

Приклад №1

Справа № 825/3381/13-а

Компанія придбала у контрагента велику рогату худобу, але залишила її на утриманні у продавця. Компанія платила продавцеві за послуги з утримання тварин продуктами їх життєдіяльності, тобто, молоком та іншими продуктами.

Компанія витратила кошти на худобу, але отримання доходу не було.

Верховний апеляційний суд України (далі – ВАС) у своїй ухвали зазначив, що умови укладених договорів унеможливлюють отримання будь-яких економічних вигод , що пов'язані із використанням придбаної великої рогатої худоби, не дивлячись на те, що підприємство понесло певні витрати на придбання тварин.

Компанія що придбала велику рогату худобу не отримала жодних економічних вигод і відповідно до П(С)БО 30 «біологічні активи» жодних доходів. Відповідно, ці активи не використовувалися підприємством у господарській діяльності спрямованій на отримання доходу.

Біологічні активи не використовувалися підприємством у господарській діяльності і відповідно до вимог підпункту «г» 198.5 ПК, позивач повинен бут нарахувати податкові зобов'язання, оскільки суми ПДВ по придбаних біологічних активах були у повному обсязі включені до суми податкового кредиту в попередніх звітних періодах.

У цій справі суд вказує на взаємозв’язок господарської діяльності та отриманням економічної вигоди (доходу) від здійсненної операції. Однак компанія витратила кошти на придбання великої рогатої худоби і не використовувала її у господарській діяльності і не отримувала з неї жодного доходу.

Приклад 2

Справа № 815/184/15

А тут розглянемо випадок, коли підприємство здавало в оренду приміщення, та оплачувало комунальні послуги для будівлі, де знаходилися приміщення, що здавались. Компанія здавала лише частину приміщень, через це ДФС зробило висновок, що витрати на комунальні послуги не пов'язані із господарською діяльністю.

ВАС у своїй ухвалі зазначив, що використання позивачем комунальних послуг для обслуговування належних на праві власності приміщень торговельного комплексу, що тимчасово або на постійній основі не здаються в оренду пов’язане із господарською діяльністю позивача. ВАС зробив такий висновок виходячи із того, що відповідно до технічного паспорту будівлі, яка належить позивачеві на праві власності, до її складу входять технологічні приміщення, діяльність яких пов'язана із обслуговуванням всіх об'єктів оренди як складових частин комплексу. Цим самим визначається пов’язаність витрат на утримання таких приміщень із господарською діяльністю позивача.

В цей самий час, ненадання певних приміщень в оренду не може розглядатись як фактор, який позбавляє власника будівлі витрат на утримання таких приміщень. Він не пов'язаний із господарською діяльністю власника будівлі, яка полягає у наданні приміщень в оренду. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України – це фактор ризику господарської діяльності.

Якщо приміщення тимчасово не надаються в оренду, це фактор ризикованості господарської діяльності, а не підстава вважати комунальні платежі операціями, що не ж господарською діяльністю.

Приклад 3

Справа № 825/1674/13-а

ТОВ придбало певний товар, здійснило передоплату і поставила суму ПДВ у податковий кредит, але товар так і не було отримано. Після цього, ТОВ відпустило своє право вимоги новому кредитору. ДФС визначило, що оскільки товар не було використано у господарській діяльності, потрібно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ.

ВАС у своїй ухвалі зазначив, що відповідно до підпункту «г» 198.5 ПК, платник податків зобов’язаний нараховувати ПДВ виходячи із бази оподаткування, що визначена у пункті 189.1 ПК. Нарахування податкових зобов'язань за товарами чи послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку включаються до податкового кредиту, у разі, якщо такі товари чи послуги використовуються в операціях, що не ж господарською діяльністю.

Обов'язок платника податків до нарахування податкового зобов'язання ставиться залежно від початку використання товарів, а це означає, що товари фактично мають біти отримані платником податку.

У наведеному прикладі, товари не були отримані фактично і отримані не будуть, а до спірних правовідносин ця норма не може бути застосована.

У разі використання товару в операціях, які не є господарською діяльністю, законодавством передбачено нарахування податкового зобов'язання з ПДВ, але судова практика свідчить про те, що визнання операції господарською чи не господарською залежить не від того, чи отримало підприємство товар, а від способу його використання після придбання.