Главная › Новости

Оподаткування іноземних доходів: платники, ставки, порядок сплати та звітності

Опубликовано: 08.10.2018

зміни у Податковому кодексі України

Платники і об'єкт оподаткування

Згідно з п.п.162.1.1. ст. 162 ПКУ платником податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Військовий збір: деякі аспекти

Пунктом14.1.55 ПКУ визначено, що дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Оскільки тут і далі мова піде про оподаткування доходів фізичних осіб-резидентів України, нагадаємо, що резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні (п.п. 14.1.123 ст. 14 ПКУ).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключно) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Ставки податку

Доходи іноземного походження, отримані резидентами України, оподатковуються  податком на доходи за загальною ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 ПКУ (тобто 15% або 17%, якщо розмір доходу  перевищує 10 мінімальних заробітних плат).

Доходи у вигляді дивідендів з іноземним джерелом їх виплат оподатковуються  податком за ставкою, зазначеною у п. 167.2 ст. 167 ПКУ, а саме 5%.

Особливості порядку оподаткування

Суми податків та зборів, сплачених за межами України, можуть зараховуватися під час розрахунку податків та зборів в Україні, якщо це передбачено нормами міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, ратифікованих Верховною Радою України.

Згідно з п.13.5. ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

У той же час, згідно з п. 170.11.3 ст. 170 ПКУ не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов'язання платника податку:

а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно; б) поштові податки; в) податки на реалізацію (продаж); г) інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно з законодавством іноземних держав.

Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно з законодавством України (п. 170.11.4 ПКУ). Це означає, що якщо сума податку, сплаченого в іншій державі більше ніж сума, що підлягає до сплати відповідно до законодавства України, то таке перевищення при розрахунку податку не враховується і не повертається.

Декларування

Сума іноземних доходів включається до річної податкової декларації, яку платник податків повинен подати до 1 травня року, що настає за звітним (п. 49.18.4 ПК). У свою чергу, сума податкового зобов'язання, зазначеного у декларації, має бути сплачена до 1 серпня року, що настає за звітним (п. 179.7 ПКУ).

У разі відсутності у платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 ПКУ, такий платник податку зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним.

Нагадуємо, що за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи п. 120.1 ст. 120 ПКУ передбачено штраф у розмірі 170 грн.

Крім того, якщо фізична особа у звітному році мала доходи, що підлягають оподаткуванню, та не задекларувала їх в установленому порядку, на підставі п. 123.1. ст. 123 ПКУ контролюючі органи мають право самостійно визначити суму податкового зобов'язання з накладенням на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми такого зобов'язання.

У разі якщо платник податків не сплатив суму грошового зобов'язання по декларації у встановлений термін, відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПКУ він притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.