Главная › Новости

За 27 років незалежності – 68 загиблих журналістів, може досить цієї сумної статистики?!

Опубликовано: 04.10.2018

Щорічно у третю п'ятницю вересня, вже понад 10 років в Україні вшановують пам'ять журналістів, які не зі своєї волі пішли з життям за те, що не змовчали, не утаємничили, не продались за кольорові папірці, які називаються «баблом», а доносили до нас з вами правду, якою б вона не була! Тих, хто хотів зробити світ навколо чеснішим, щирішим та благороднішим! Хто хотів жити і ростити молоде покоління у правовій державі під назво «Україна»!

За 27 років незалежності в нашій державі загинуло 68 самовідданих безстрашних сміливців - журналістів, навіки замовчати яких змусили лише позбавивши найціннішого скарбу - життя! Чиясь смерть, як на весь світ відомого журналіста Георгія Гонгадзе, назавжди змінила хід історії України, а чиясь – пройшла непомітно для суспільства, не набувши широкого розголосу.

І це вершина сумної статистики, за якою ховаються ще й численні факти залякувань, шантажу, побиття, пошкодження майна, з якими мало не щодня стикаються воїни інформаційного невидимого фронту у ході своїх «гарячих» журналістських розслідувань!

А скільки ще тих, хто залишився жити, але назавжди відмовився від своїх намірів на весь світ розкрити таємниці корупційних схем наших можновладців, розповісти про їх рахунки в офшорах та майно за кордоном, мільярдні статки та «золоті батони», багато гектарні маєтки з власними церквами за височенними парканами з приватною охороною, про їх участь у «кришуванні» притонів та наркобізнесу, мільйонні «відкати» за тендери та «тіньові» оборутки, про надприбутки, отримані від контрабанди на кордоні … Варто було тільки на крок наблизитись до розгадки захованої за сімома печатками таємниці їх статків – і одразу лунав вибух підірваного авто, постріл у потилицю або з’являлись «братки» з вимогами «хочеш жити – мовчи, а не то замовкнеш назавжди»!

З часу Революції Гідності пройшло майже п’ять років… Здавалось, за цей час наша країна повинна була змінитись на краще. Заради очищення влади від корупційної складової, нових облич чесних та порядних політиків з європейськими людськими цінностями на Майдані гинули люди… Але все пішло не так, як хотілось та бажалось, про що мріялось та на що сподівалось. І журналістика не є винятком. З кожним роком тиск на журналістське середовище стає все більш помітним та зухвалішим…

За даними Генеральної прокуратури України протягом 2014 – 2017 років було зафіксовано близько 700 фактів порушення прав журналістів в Україні та зареєстровано понад 500 кримінальних проваджень за ст. 171 («перешкоджання законній професійній діяльності журналістів»), ст. 345-1 («погроза або насильство щодо журналіста»), ст. 347-1 («умисне знищення або пошкодження майна журналіста»), ст. 348-1 («посягання на життя журналіста»), та ст. 349-1 («захоплення журналіста у заручники») Кримінального кодексу України. З них близько половини були закриті ще на стадії слідства, і тільки близько 10% потрапили в суди. Решта - а це майже 40% усіх справ – роками так і знаходяться на стадії слідства: їх і не закривають, але і не направляють до судів.

Статистика січня – серпня 2018 року вражає: за вісім місяців експерти Інституту масової інформації зафіксували в Україні загалом 168 випадків порушень свободи слова у 23 регіонах.

Найбільшу кількість порушень зафіксовано в категорії «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» – 67 випадків (на противагу 57 випадкам за аналогічний період 2017 року); 24 випадки за фактом «погроз і залякування журналістів» (22 випадки у 2017 році), 22 випадки «побиття» (19 - у 2017 році). Порушували переважно право журналістів на професію приватні особи, правоохоронці, місцева влада та депутати. І така ситуація є незмінною вже кілька років. От і виходить, що з кожним роком професія журналіста в нашій державі є все не безпечнішою…

Протягом 2017 року слідчим підрозділом Національної поліції України розпочато 255 кримінальних проваджень за злочини, пов’язані з перешкоджанням професійній діяльності журналістів. З них всього 17 скеровано до суду!!! А 168 проваджень було взагалі закрито. Загалом лише одна з дванадцяти кримінальних справ за злочини проти журналістів доходить до суду!!! І то це не гарантія, що винуваті понесуть законне покарання!

Системна безкарність та вседозволеність призводить до того, що побиття, агресія, загалом перешкоджання професійній журналістській діяльності стало прийнятним у суспільстві. Не заперечуватиму, що у журналістському середовищі часто – густо зустрічаються ті, хто за бажанням легкої наживи втрачає останні краплини совісті та честі, попирає журналістську етику, хто копирсається у брудній білизні, висмоктуючи з пальця псевдо сенсації, які при зверненні до суду за відстоюванням «власної честі та гідності, ділової репутації» лопаються як мильна бульбашка! Але нехай це залишається на їх совісті, якщо вона у них є!

Загалом же, більшість журналістів користується у своїй діяльності нормами журналістської етики, не шкодуючи свого життя заради того, аби наше суспільство мало гарантовану Конституцією України право на інформацію. І як не вшанувати пам'ять та не згадати київського репортера газети «Вести» В'ячеслава Веремія , побитого і застреленого майданівської ночі 19 лютого 2014 року… журналіста газети «Sportanalytic» (Київ), редактора Вікіпедії Ігоря Костенка, застреленого снайпером під час Євромайдану 20 лютого 2014 року… редактора газети «Надросся» (Корсунь-Шевченковський, Черкащина) Василя Сергієнка, викраденого та убитого невідомими 4 квітня 2014 року... загиблого

2 травня 2014 року під час пожежі в одеському Будинку профспілок журналіста та музичного критика Дмитра Іванова… репортера «Мегаполис-Экспресс», редактора новин «Нового каналу», «5 каналу», «ТСН», Олега Задоянчука, який загинув 4 вересня 2014 року під час обстрілу російськими артилерійськими системами «Смерч» українського підрозділу у с. Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області… головного редактора газети «Криминал-Экспресс», автора книг «Хроніка донецького бандитизму» і «Антологія замовного вбивства» Олександра Кучинського , убитого 29 листопада 2014 року разом із дружиною в дачному селищі Богородичне під Слов'янськом Донецької області… військового кореспондента, заступника редактора ТРК «Бріз» Міністерства оборони України, капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна, який загинув 16 лютого 2015 року під час боїв за Дебальцеве, виконуючи обов’язки прес-офіцера сектора «С» антитерористичної операції… фотокореспондента газети «Сегодня» Сергія Ніколаєва, який загинув разом із супровідником Миколою «Танчиком» Флерко́м (підрозділ ДУК) під час мінометного обстрілу селища Піски на Донеччині 28 лютого 2015 року… головного редактора хмельницької газети «Нетішинський вісник» Ольгу Мороз, убиту 15 березня 2015 р. у власному будинку… засновника газети «Віддзеркалення», співзасновника онлайн-видань ProUA і «Обком» Сергія Сухобока, життя якого обірвали невідомі на київських Русанівських садах 13 квітня 2015 року… білоруського, російського та українського журналіста телебачення, радіо та періодичних видань, Павла Шеремета, життя якого зупинилось 20 липня 2016 року у Києві в результаті вибуху автомобіля… Світла і вічна їм пам'ять!

Вже стартувала передвиборча кампанія в Україні. І дай Боже, щоб на нашій рідній землі ніхто більше не став 69-м у сумнозвісному списку загиблих журналістів при виконанні своїх обов’язків!